Вадим Дзюнько Стендап про перший раз у літаку та похід до лікаря.

Так, відразу в мене є питання до вас. Поаплодуйте, будь ласка, хто коли-небудь літав у літаку?

(Аплодисменти в залі)

Просто в мене недавно був такий досвід прямо з Володею Жогло. Я вперше літав у літаку: ми їздили в благодійний тур, і виявляється, що я дуже боюся висоти. До того в моєму житті були тільки вертольоти, а це — прям літак, шарите!

І от я вперше лечу в літаку, і мене посадили на місці біля аварійного виходу. І виявляється, що для людей, які сидять на аварійному виході, є окремий інструктаж на випадок катастрофи. А я перший раз лечу! Ну ви впевнені, що мені треба довіряти таку херню?! Я розумію, що квитки були дешеві, але це не означає, що пасажирів треба одразу припаховувати!

І тут стюардеса мені каже:

— English or Spanish?

(Сміх у залі)

А я не знаю жодної іноземної мови! Прям думав: чому такий маленький вибір? Я вважав, що в літаках пропонують курку чи рибу, а тут — English or Spanish. Мені в дитинстві казали: «Вчи англійську мову, пригодиться!». Але ніхто ніколи не казав: «Якщо не вивчиш, то ти помреш у літаку!». Ніхто цього не говорив!

Міркую так: англійську я в дитинстві пробував вчити й точно її не знаю. А раптом я знаю іспанську?! Я ж її мало де чув, раптом вона в мене в крові?

Кажу стюардесі гордо так:

— Spanish, please!

Вона починає розказувати мені інструктаж на випадок катастрофи іспанською мовою. Все, що я чую, це: «...contigo te ро...». Було таке відчуття, що вона мені переповідає пісню Despacito! Коли я почув слово «corazón», я хотів зняти футболку й танцювати!

Чесно, слухаю я цю інструкцію на випадок катастрофи іспанською мовою, дивлюся на всіх пасажирів і розумію: ну, нам пиздець. Я не врятую жодної душі!

Я зупиняю стюардесу й кажу:

— Stop, stop, stop! Maybe you know Ukrainian language?

А вона відповідає:

— Ukraine no, але могу чуть-чуть по-русски.

Думаю: ах ти сука!

(Оплески в залі)

Я принципово не буду відкривати аварійні двері. Ну принципово!

2. Секс у туалеті, свистки та лікар «з космосу»

Кажуть, коли ти літаєш у літаку, то обов'язково треба спробувати секс у туалеті. Мовляв, це прям must have. Я не вважаю, що це обов'язково. По-перше, мені було дуже важко вломати Володю!

(Сміх у залі)

По-друге, я боявся встати з місця, бо думав: не дай Боже хтось ті аварійні двері відкриє, поки я відійду! Інструкцію ж тільки я слухав!

Ще нам казали, що в разі катастрофи всім роздадуть свистки й жилетки. Серйозно, свистки?! Кого колись урятував свисток?! Для чого мені свисток? Щоб у момент, коли літак неправильно приземлиться, свиснути й дати пілоту червону картку?!

«Чи що, старенький? Нефайно приземлилися, да? Трохи не так, де ми хотіли...». Кого взагалі рятував свисток при катастрофі? Остання, кого я пам'ятаю, була Роуз із «Титаніка». Але в них хоча б були дерев'яні двері! Та й, чесно кажучи, Володя такий собі Джек...

Я хочу розповісти про те, що з віком усе частіше доводиться звертатися до лікарів. Накопичується більше проблем. Лікарі зазвичай не дивують, але недавно один мене реально здивував.

Оглядає мене й каже:

— У вас таке здоров'я — хоч у космос лети!

— У смислі? Все так добре?

— Ні, просто тут вам уже ніхто не допоможе!

Ого! Оце так резюме! Потім він каже:

— Вадим, вам категорично не можна займатися спортом.

— Ой-ой, прям категорично? А я ж так люблю фізичні навантаження!

Я вже хотів дати йому 300 гривень і спитати: «А можна хоча б човниковий біг?». Думав, він мені зараз випише чіпси й пиво — такий собі лікар-кум.

3. Аналізи та відвідування стриптиз-клубу

Є багато речей у медицині, яких я не розумію. Наші медики молодці, але є речі, які я досі не можу збагнути. Нахера ми носимо в лікарню кал на аналізи?!

Це просто капець. Ніколи не буває такого, що ти несеш цю баночку, ставиш її й ще хочеш із медсестрою про щось побалакати. Ні! Ми ставимо цю баночку як гранату: поставив — і все! «Ви це хотіли? Забирайте! Я до цього взагалі відношення не маю!».

(Оплески в залі)

А ще аналізи приймають тільки до 11:00. Я дуже боюся запізнитися. Приходжу в 11:05, а медсестра каже:

— Ні, останнє ми забрали 5 хвилин тому. Більше не буде!

У мене є інший страх: що я прийду, поставлю баночку, медсестра подивиться й скаже:

— О Господи Боже! Що це таке?! Чиє це?! Мужчина, це ваше?!

— Ну моє...

— Боже, 15 років працюю — такої херні ще не бачила! Усе, ми закриваємося, більше ніхто сьогодні нічого не заносить!

Взагалі, усі мої проблеми зі здоров'ям ідуть від зайвої ваги. Хто вважає, що я жирний — поаплодуйте, будь ласка!

(Поодинокі аплодисменти)

Вам пощастило, що я вас не бачу, бо я ще й сліпий! Але насправді комусь від моєї ваги легше — наприклад, співробітникам ТЦК. Їм зі мною буде дуже просто: якщо вони бігтимуть за мною, їм достатньо просто відкрити двері буса. Бо якщо я біжу, мені головне — де-небудь сісти!

Я не знав, що в мене є зайва вага, до одного моменту. На площі Ринок у Львові є люди, які роздають флаєри й запрошують у стриптиз-клуб. Я думав, що нормально виглядаю, аж поки один мужик не дав мені флаєр і не сказав:

— Заходьте, у нас файна кухня!

(Сміх та оплески в залі)

Серйозно?! У стриптиз-клубі?! Хто туди взагалі ходить їсти?! Ні разу не чув про комплексний обід: перше, друге й приват!

Як той приват має виглядати? Я заходжу, йду в кімнату з дівчиною, і ми їмо з однієї миски чи що?! Моєму другу такого не казали — його просто запросили. Як той чувак мене просканував і подумав: «Так, жіночі груди йому не цікаві, а от куряча грудинка — якраз!».

Образили двічі: перший раз — натякнувши, що я жирний, а другий раз — бо набрехали! Кухня там ніяка, та й сервіс так собі: бургер принесли без рукавичок, тож я дівчині дупу кетчупом замазав!

4. Тренер у спортзалі та пригоди в ліфті

Я вирішив трохи зменшити свої об'єми й пішов у спортзал. На рецепції дівчина зробила мені комплімент:

— Доброго дня! А ви раніше в нас бували?

— Дуже приємно, але по мені, напевно, видно, що я дебютую!

Вирішив найняти тренера. У нього на початку було до мене купа питань:

— Як у вас із віджиманням?

— Нормально.

— Як із присіданням?

— Нормально.

Я думав, він зараз спитає: «А що по дівчатах? Граєш трохи чи ні?». А він питає:

— Як у вас зі скручуванням?

— Та було один раз, але відпустили, усе нормально!

Почали займатися — дуже важко! Я після першої вправи вже хотів викликати таксі додому. Але є перші результати: під час сексу фітнес-браслет більше не пише мені: «Схоже, ви не рухаєтеся»!

(Сміх у залі)

І ще розкажу про ліфти. Не люблю їздити в ліфтах — це вимушене перебування з чужою людиною в маленькому квадраті. Дуже боюся застрягнути в ліфті зі своїм пакетом продуктів, бо не хочеться ні з ким ділитися!

У ліфті ніколи не працює інтернет. І ти їдеш як дебіл поруч із людиною. Я зазвичай дістаю телефон, відкриваю калькулятор і рахую: «Так, 250 плюс 240... Завжди було цікаво, скільки це буде! Якраз доїдемо».

Недавно я таки застряг у ліфті з маленькою дівчинкою. Думаю: як поводитися при дитині, щоб вона не злякалася? Навряд чи варто бути занадто веселим, щоб вона не подумала, ніби я так і планував.

Вирішив підняти кіпіш! Кажу:

— Боже! Ми застрягли! Нас хтось урятує взагалі чи ні?!

А дівчинка мені відповідає:

— Заспокойтеся! Таке в ліфті стається, заспокойтеся, усе нормально.

Виявилося, дівчинку чекала мама на сьомому поверсі. Мама зрозуміла, що ліфт застряг, і кричить у шахту:

— Вероніка, ти де?!

Я вирішив заспокоїти маму й кричу у відповідь:

— Усе нормально, вона зі мною!

Чую, мама в шоці. Вона питає:

— З ким саме?!

А я кричу:

— Вона мене не знає!

(Сміх у залі)

Ну а що? Заспокоїв маму!

Пам'ятаєте, коли були блекаути й часто вимикали світло, люди ставили в ліфтах відра з водою та речами першої необхідності? Вважаю, це дуже чудово.

Але якось я їхав у ліфті з одним мужиком, і в якийсь момент цей мужик почав сцяти в це відро! При тому, що ми взагалі не застрягли! Ми їхали!

Думаю: добре, що там хоч це відро стояло, а так би постраждав мій пакет із продуктами!

Дякую вам, друзі! Довіряйте один одному, любіть Україну! Для вас виступав Вадим Дзьонько! Дякую!