Про страхи дитинства і чи лікують коти хвороби? | СТЕНДАП 2023 | Вадим Дзюнько

Добрий вечір, друзі!

Недавно я поповнив собі інтернет вдома — і мені Монобанк розблокував нагороду «Господар»! Я думаю: «Блять, так просто?! Нахера я їздив усе літо до мами косити?!». Я собі думаю: а якби я купив щось у секс-шопі, мій Монобанк розблокував би нагороду «Йобар» чи що?!

«Господар» — це висока нагорода, це треба заслужити! У нас на Рівненщині, щоб бути господарем, треба було дохера робити й пити, пити й дохера робити. Реально! Я з того всього роблю рівно половину.

Розумієте, у нас був чувак на Рівненщині — дуже класний господар, усе вмів робити. Але робив людям тільки щось за алкоголь. Я пам'ятаю, нам треба було бордюр зробити. Він так дивиться на бордюр і каже: «Ну, дивіться: то дві пляшки. Я працюю за завдатком, тому 50 грамів зразу налийте!».

1. «Виростеш — поймеш», дуля з маком та коти-лікарі

Стосовно дитинства: я був дуже допитливою дитиною, постійно в мами щось питав. І мене дуже харило, коли мама відповідала: «Виростеш — поймеш!». Оце «виростеш — поймеш»... Я виріс трошки — ну, не сильно, — і поняв: мама сама ніхера не знає! Хоча питання були дуже складні. Ну важко відповісти на питання, чого батя за Кучму голосував, да? Не завжди понятно.

Але це нормальний метод виховання, я бачив і гірше. Я бачив, як на вокзалі дитина питає в мами:

— Мам, а що це таке з поїзда водичка тече? Що це таке?

А мама каже:

— А це, доцю, поїзд пісяє!

Думаю: «Блять, серйозно?! Оце такі знання дитині?!».

Я, мені здається, буду батя-гуморист. Дитина буде питати:

— Тато, а чого небо голубе?

А я казатиму:

— А небо не голубе, синочок, небо зелене! Спитай у мами, чого небо зелене!

Дитина біжить, питає в мами: «Чого небо зелене?», і мама така: «Блять, як зелене?!». Я вже бачу, як ці дві дитини зустрічаються, і одна другій каже: «Слухай, учора поїзд пісяв, я бачила!», а інша: «Це херня, глянь, яке небо зелене, блять!». Переконаний, що так і буде!

Знаєте, в дитинстві нас усіх дуже сильно дурили. Я до останнього вірив в існування дулі з маком, якщо чесно! Батя приходить із роботи, приніс дулю з маком, а я кажу: «Мам, став чайник, зараз перекусимо!».

А ще я дуже боявся в дитинстві, мав страх, що в мене від солодкого срака зліпнеться! Боже, як я того боявся! Пам'ятаю, відкриваю цукерку «Ромашка» й думаю: «Господи, хоч би то була не вона! Ще одну з'їм — і все...».

У мене був страх дуже сильний, я боявся, що в школі буде перекличка, мене немає в класі, всі питають:

— А де Олексій?

— Олексій у селі.

— А де Оленка?

— Оленка на болючому.

— А Вадим де?

— Та там сильна ситуація, непроста... У нього срака злиплася!

І всі діти сміються, а вчителька каже: «Іринко, ти чого смієшся? Ти ж учора гульвіса за день народження приносила, то ти винна!». Вчителька збирає батьківські збори, вирішують, що робити дітям після випускного: «Солодкий стіл — нахуй! Ну бо хто його знає...».

Це ж неправда! Я не впевнений, що від цього злипається срака. Якби реально від солодкого злипалася дупа, я впевнений, що в тюрмі б усі снікерси хуярили! В'язням би передавали не сигарети, а козинаки, блять! Вони такі: «Ну, не покурити я зможу, але козинаки чуть-чуть важливіші!».

Ще один стереотип і міф — що коти лікують хвороби. Хто це чув? Це, як на мене, повна херня! Ну ні разу такого не було, щоб я йшов до лікаря, а він мені каже: «Дивіться, ібупрофен — три таблетки, і два кота, бажано британські висловухі, там трошки ліпша медицина!».

Я не знаю, хто вигадав цю херню з котами. У мене був такий кіт, який не те що не лікував — він сам якусь заразу міг принести! Мені здається, що ковід пішов від мого Барсіка. Він прийде хер зна звідки — весь грязний, завалений, мокрий, страшний, із мишею в зубах... Останнє, що мені хочеться, це: «Барсік, куди мене файно вигрієш? Ну кидай ту мишу, вигрій мене файно!».

І дуже багато нам навішували брехні стосовно пива. Казали, що не можна хлопцям пити пиво, бо там є жіночі гормони. Я вважаю, що це повна херня! Особисто я сам дуже люблю пиво й не бачу в цьому нічого поганого.

А от що б я своїм дітям брехав — я б змушував їх вірити в Миколая до останнього! Щоб вони все життя вірили в Миколая, щоб у них у резюме писало: «Знання англійської та віра в Миколая, блять!». Я хочу, щоб вони так довго в нього вірили, щоб їхні внуки підйобували дуже довго!

Я згадую, мама на Миколая була дуже хитра. Я писав лист до Миколая, там були різні забаганки, всяка єрунда в основному. І мама каже: «А ти не хочеш у Миколая попросити собі курточку зимову?». Думаю: «Блять, до чого це дійде?!». В якийсь момент мама скаже: «А не хочеш у Миколая попросити, щоб я десь на два тижні з'їздила відпочила?!». По-будь-якому так!

2. Працівники АТБ, гуртожиток та підписи під фото

Скуповуюся в АТБ і останнім часом зрозумів, що дуже класне нововведення ввели: працівникам АТБ роздали навушнички й мікрофончики.

Я переконаний, що діалоги там приблизно такі:

— Колеги, я біля ковбаси, плавно рухаюся до сиру. Як чути?

— Володя, ти заїбав, то вихідний мав бути!

— Колеги, я ходила в туалет.

— Іра, блять, ми чули, вимикай фон!

Недавно в АТБ до мене жіночка підійшла й каже:

— Я перепрошую, а підкажіть, де тут хліб?

Думаю: «Сука, серед всього АТБ я схожий на людину, яка точно знає, де борошняне?! А чого не спитали, де тут фітнес-батончик блять, чи де тут можна файно поїбатися?!». Ну я розумію, що по мені не видно, але на всякий випадок...

Хочу вам зізнатися: я зав'язав із безпорядочним сексом абсолютно. Не те щоб я там починав... Але в мене колись у гуртожитку було дуже багато сексу: ну, трахалися всі, хто хотів! Я собі думаю: може, я не хотів тоді? Я почувався в гуртожитку як спостерігач від ООН: бачу, як усе відбувається, ні в що не втручаюся й глибоко стурбований!

Мене трошки піддратовує, як дівчата викладають фотки з підписом непонятно від якої особи: «Випити вечірньої кави», «Сходити кудись там», «Полежати біля зірок»... Від якої це особи взагалі?! Хто це пише? Це ніби переклад з турецької мови: «Я тебе любити, блять!».

У пацанів такого нема! Ми ніколи не викладаємо фотки з підписами: «В'їбати з кєнтом 50 грамів» або «Ригати пів ранку повною пащею».

Мені дівчина якось каже, що з нею на вулиці знайомляться хлопці, свистять, пищать, щось із машини кричать.

Кажу:

— Киця, тобі з машини кричать, може ти на червоне пиздуєш?!

Мені водночас і приємно, що на неї звертають увагу, і трошки ревную.

Вирішив якось напиздіти, кажу:

— Киця, а зі мною теж сьогодні знайомилися! Приїхав на Mercedes такому божевільному, вікна поопускалися, дівчата до мене: «Шшш!», почали мені щось показувати... Я був у червоних шортах, а ти знаєш, яка в мене в них срака! Так дивилися, боже, казали до мене: «А хто це такий красивий йде?!».

Віка каже:

— Стоп, стоп, стоп... Вони тобі це казали?!

Думаю: «Сука! А що, мені таке не можуть сказати?!». Так образливо стало!

Вона каже:

— А що далі було?

А я кінець не придумав! Кажу:

— Та що... Та сексом із ними зайнявся!

Вона каже:

— Ну це точно пиздьош, у тебе в цьому місяці просто вже був секс, ти два рази не можеш у принципі!».

Зі мною ніколи дівчата не знайомлися на вулиці взагалі. Один раз чужа дівчина на вулиці говорила зі мною — але вона після того мені стрічку повісила, розумієте?

Якби до мене підійшла чужа дівчина познайомитися, як би вона не виглядала, я би такий: «Давай, блять! Давай-давай, да-да-давай!».

3. «Книга скарг», квіти біля смітника та кролик Бублик

У нас із дівчиною є така штука: ми вигадали «Книгу скарг і пропозицій». Тобто, що нас один в одному не влаштовує — виписати це на папірці. У мене на неї було 3 скарги, у неї на мене — 17!

Кицюня, 17?! До Януковича мені здається менше претензій було! Ти хочеш, щоб я повторив його долю — узяв речі й з'їбався?! Тільки в нього було два вертольоти речей, а в мене буде кульок і бананка, блять!

Почала вона озвучувати, що їй у мені не подобається:

1. Перше: Те, що я багато бухаю. Я в принципі з нею погоджуюся, бо поки вона мені це розказувала, я вже пляшку пива в'їбав!
2. Друге: Їй не подобається те, що я заслинюю подушку. Я викрутився, кажу: «А спробуй прокинутися біля такої красивої дівчини й подушку не заслинити! Ну ти теж мусиш мати розуміння трошки!».
3. Третє: Те, що в мене мало сюрпризів у ліжку, мало її дивую.

І недавно я в ліжку її здивував — я недавно вцюрився! Вона каже: «Молодець! Молодець, робиш якісь кроки... Але ти порушив перше правило: казали "не пий", блять!».

У дівчини був день народження, я вирішив зробити їй невеличкий сюрприз. Купив їй квіти, але не заносив у хату — поставив у під'їзді, щоб подарувати рівно в 12-й годині. Але це така собі ідея, бо я постійно дивився у вічко дверей, чи ніхто квіти не впіздив!

Мені треба було вигадати, чого це я в 12-й годині йду з хати. Кажу: «Киця, треба сміття викинути!». Іду, беру ті квіти, приношу їй.

Вона каже:

— Дуже приємно... Ти що, до смітників ходив і квіти витягнув?!

Думаю: «Заєбісь, що я торт не купував, блять!».

Але це був не весь подарунок. Вона дуже хотіла домашню тваринку — хотіла їжачка африканського. Я так по цінах придивився, прикинув і поняв: буде кролик український!

Ми довго думали, як його назвати. Вона хотіла, щоб його звали Бублик, я хотів, щоб його назвали Орест. Ми так «за» і «проти» зважили — і назвали його Бублик! Я в голосуванні взагалі участі не брав, відчув себе білорусом, якщо чесно.

Кролик — це така тварина, яка мало дивує. От котик цікавий, песик цікавий — вони всі цікаві по-своєму, а кролик мало дивує. Але один раз він мене здивував!

Я побачив, як він собі стрибає-стрибає, підстрибує — і сере в повітрі! Це блять... Я чітко зрозумів значення слова «гімнаст»! Така приємна миттєвість, ти спостерігаєш за таким невеличким змаганням: що швидше приземлиться — Бублик чи какашка?!

Дівчина дивиться на кролика й каже: «Боже, який милий!». Думаю: «Сука, звідки така любов до кролика?! Він сере в хаті! А якби я так зробив?! Ну навряд чи б мене хтось хвалив, мені б сказали: "Вадим, блять, тікай з кухні!"».

Друзі, бажаю вам сімейного порозуміння! Вадим Дзьонько! Дякую дуже!