Славік Мартинюк та Жодної Цензури

Грандіозний фінал сольного концерту Славіка Мартинюка у Львові! Комік завершує свій виступ потужним блоком ностальгії, побутового абсурду та неймовірних історій із власного минулого. Це розповідь про те, як релігійне виховання бореться з підлітковими гормонами, чому поїзди Укрзалізниці викликають екзистенційний страх та як звичайний директор дитячого табору ледь не організував реальний хрестовий похід.

📌 Про що фінальна частина концерту?

Славік починає з гарячого інтективу із залом, заспокоюючи публіку після виступів попередніх коміків. Він жартує про закохану пару в перших рядах, яка весь вечір без упину цілується, змушуючи сусідніх глядачів щиро заздрити або дивуватися. Спілкуючись із 17-річним хлопцем із залу, комік приходить до висновку, що слово «пі*дець» у наші часи стало найвживанішим матюком навіть серед неповнолітніх. Сам же Славік уперше почув нецензурну лексику в дитинстві від старшого брата, який підступно відправив його дізнаватися значення брудних слів у тата. Розмірковуючи про культуру матюків, комік згадує подвійні стандарти соцмереж: коли в TikTok критикують стендаперів за лайку, але масово лайкають емоційні звернення президента до окупантів.

🚂 Залізнична паніка та пошуки півночі

Поїздки на виступи для Славіка — це завжди величезний стрес, попри поради його дівчини «просто тихонько вдягнути лосіни й їхати». Комік у фарбах описує свою паніку на вокзалі під час повітряної тривоги: коли до відправлення залишається 10 хвилин, нумерація вагонів раптово починається «з півночі», мобільний компас показує північ десь посередині екрана, а залізничники радять «перелітати вокзал». Коли ж Славік нарешті заходить у купе, інші пасажири вже почуваються там як у власному домі — розстелилися, заварили Мівіну, влаштували сауну і сидять троє в трусах, змушуючи коміка тихо забитися на верхню полицю.

🏫 Найбільший крінж третього класу

Прямо на сцені Славік ділиться історією, яку довгі роки знали лише він та його мама. У третьому класі після великої перерви в хлопчика сильно прихопило живіт. Сувора вчителька Галина Іванівна відмовилася випустити його за 5 хвилин до кінця уроку. Спроба «тихонько підспустити колесо» закінчилася гучним і епічним фіаско на весь клас на очах у дівчинки Алінки, яка Славіку дуже подобалася. Вибігши з кабінету, він буквально розстріляв свої труси в туалеті, після чого в сльозах ішов додому пішки. І хоча мама обіцяла нікому нічого не казати, вже через три місяці за великим сімейним столом вона весело згадала: «О, це чисто як тоді, коли Славко в третьому класі обісрався!».

🩺 Три Ісуси та психіатричні будні

Маючи за плечима півтора року роботи в психлікарні, Славік легко переходить до теми релігії. Він згадує, як за час практики особисто прийняв трьох пацієнтів, які називали себе Ісусами Христами. Одного з них, який назвався Ісусом Боговичем, довелося відправити у восьме відділення, щоб він, боронь Боже, не потрапив до алкоголіків і не перетворив їм усю воду на вино. Також комік згадує жінку, яка «чула голос Бога», і шкодує, що не попросив її дізнатися, чи дійсно той мужик — його син, адже госпіталізувати друге пришестя було б дуже ніяково.

🛐 Підліткові гріхи в родині Свідків Єгови

Славік відверто зізнається, що виріс у фанатичній родині Свідків Єгови і в 13 років сам ходив під вікна людей проповідувати Слово Боже, часто тікаючи від розлючених господарів та їхніх собак. Через суворі релігійні заборони він ніколи не святкував Новий рік, День народження чи 8 березня (що, за словами коміка, дуже на руку деяким чоловікам).

Найбільшою трагедією підліткового віку стала заборона на мастурбацію. Славік зізнається, що пісюна, який «сам просився в руки», совість тримати заважала, але він усе одно грішив, а потім щиро й довго молився. Зараз комік із гумором думає, що своїми щоденними молитвами про одне й те саме він просто добряче підзаїбав Бога, який створив цілий Всесвіт, а змушений щодня слухати звіти Славіка про його «дорочку».

⚔️ Хрестовий похід іменем Віталіка Козловського

Кульмінацією вечора стає історія про роботу в дитячому таборі. На нудній лекції про те, як ставити цілі, Славік вирішив розважити дітей дерев'яним мечем. Він викликав високу дівчинку Юстину і в жарт посвятив її в лицарі «іменем директора табору, Папи Римського та Віталіка Козловського». Наступного ранку під дверима вже стояло 15 дітей, які вимагали лицарського статусу.

Коли малі запитали, що їм робити, один хлопчик згадав підручник історії та запропонував: «Давайте брати Єрусалим!». Призначивши штурм на 18:00 біля їдальні, Славік знайшов підходящі декорації — дерев'яний міст через річку та бетонні стіни на базі. Його колега Вадим погодився зіграти захисників міста, пообіцявши за допомогою плойки та капелюшків зробити з частини дітей «євреїв».

У призначений час «лицарі» висунулися на штурм. Невинна дитяча гра ледь не переросла в міжнародний скандал, коли діти замість латинських лозунгів почали кричати «Смерть євреям!». Під мостом зав'язався запеклий бій: «євреї» під пісню «Хава нагіла» почали закидати нападників кульками з водою. Одна з кульок влучила Славіку прямо в пах, він упав на каміння із защемленою спиною і благав Юстину залишити його помирати на полі бою. Оскільки дітям не можна було битися палицями впритул, штурм зайшов у глухий кут. Тоді Вадим знайшов геніальний вихід, вигукнувши: «Перемогла любов!». У фіналі хрестового походу всі діти — і лицарі, і євреї — просто взялися за руки, почали водити хоровод і кричати «Любов!», хоча в очах багатьох хлопчиків читалося щире розчарування через те, що так нікого й не вдалося вдарити палкою.