Вова Євчук - СТЕНДАП про гівно на рукаві та мову | UaSA

Добрий вечір! Кайф! Так, слухайте, мене звати Вова, мені 27 років. Прикиньте, я за 27 років ні разу в житті не бився. Ні разу.

Хоч я розумію, що це квітрянка. Ну, лучше зараз, чим в старості. В старості буде ще гірше.

Ну, але понятно, чого я ніколи не бився. Для мене драка — це діло серйозне. Ну, подумайте самі, а вдруг? Вдруг я когось уб'ю.

Що не так? Я щось... Я просто на бокс ходив. Реально, ходив на бокс. Правда, один раз.

Я йому відповідаю, я як вальнув по гроші... Ну, я... Я як вальнув по гроші, тренер на мене зразу обдивиться. Очів п'ять копійок, підходить до мене і, цитую, говорить... Не попав. Основна причина, в принципі, чого я ніколи не бився.

Я ніколи не бився, правда, з людьми. Один раз бився з котом. Ну, як бився? Я захожу в під'їзд, а він летить на мене.

Я відхиляю голову, і він хуяк в стінку. Щоб потім називати це дракою, я в кінці доба... Поняв, блядь? Щоб більше не ліз. А я не люблю котів, реально, вибачте.

Люди, які люблять котів, я ненавиджу котів. Ну, котів зазвичай заводять люди, які думають, що коти розумні. Таких людей ще називають дівчата.

Просто коти тупі. Дай коту конфіату, він викине на її, буде лизати свою конфіату. Розумні.

Те, що він дивиться в потолок, не означає, що він думає. Мені здається, сам Боженька розумів, що коти тупі, коли тваринам роздавав життя. Коли котам дав дев'ять життів.

Там мурахи з боку стояли і охуєвали просто. Дев'ять, блядь? Глянь на нас. І Боженька казав, повірте, дайте йому дев'ять хвилин і стінку.

Він сам розбереться. Причому, що коли багато мураху, вони щось промишляють, створюють мурашники. Коли багато котів, вони створюють вонь.

Я одружений. І недавно моя дружина назвала мене ім'ям колишнього. Прикиньте.

Вона щось була зла і говорить до мене, Вова, блядь. Ну, а мене звати Вова. І колишнього звати Вова.

Але я впевнений на сто відсотків, що в паспорті він записний. Вова, блядь. Тому дуже неприємно, що це вона його згадала.

В мене є дитина, і з появою дитини я часто просинаюся від того, що дупою хтось сідає на лице. І так деколи незручно, чесно кажучи. Дупа на лиці, повертаю голову, ще й мала спить.

З дитиною дуже легко попасти в якісь ніквід ситуації. Якось я приходжу на роботу з усіма здоровою, і всі помічають, що в мене на рукаві гівно. Ну, а не можна в цей момент заховати руку, бо я не просто помітив.

Я помітив того, що в мене запитали. Це що, гівно? Ну і як викрутитися з цієї ситуації? По факту можна сказати правду. Да, це гівно, но не моє.

Що, в принципі, ніхто не повірить. Або збрехатись, сказати, да це не гівно. Це нутелла.

Але треба доказать. Це єдиний день у моєму житті, коли я шкодував, що не хворію короною. Хоч би я смак не відчував.

З дитиною прикольно гратися. Того, що кожного разу, коли ти граєшся з дитиною, в тебе включається креатив. Кожного разу треба видумати щось нове, як її розвеселити.

І якось я зайшов до себе додом і випадково пустив відрижку. І мала це почула і так почала сміятися. Їй це веселило, що я постійно ходив і пускав відрижки для того, щоб її веселити.

І все дійшло до того, що я її звав прямо до себе. Кажу, ходи щось, скажу, на вухо. І на вухо пускав їй відрижку.

І вона ржала просто, встикалася. Єдного разу приходять в нас батьки і граються з нею. Як не можуть її розвеселити? Я кажу, у мене є 100% варіант.

Я до дитини кажу, ходи щось, скажу, на вушко. Вона підходить, я нахиляюсь, я їй на вухо. І дитина мовчить.

Я думаю, їбать ти мене підставила. А потім... А потім, я думаю, вона мене виручила. Того, що мама після цього ні разу мене не запитала.

А коли буде друга дитина? Я недавно дуже сильно розчарувався. Прикиньте, я 27 років думав, що я розмовляю українською мовою. До тих пір, поки російськомовні не почали говорити українською.

Блін, вони так чітко це роблять, так чітко говорять, що є зі своїм рівненським суржиком. Виявляється, в Києві не знають, що таке пусір, бейс. Ви знаєте, що таке пусір? Оце пусір, блін.

А оце бейс. При тому, що я згадую, що кілька років назад мені мама прямо говорила, що треба вчити російську мову. Я зараз думаю, а для чого? Щоб прийти до Києва, щоб розуміти, про що ранєтки співають, чи що.

Мені здається, в дитинстві так надоїв мамі, що вона думає, ну, гріх на душу брати не буду. Вивчить російську, сам повіситься. Мені брат говорив, він працював сценаристом на телеканалі СТБ, і говорив, що треба знати російську мову, бо знанням російської мови ти станеш крутішим сценаристом.

Я думаю, оце то дно СТБ, що знанням російської мови ти стаєш крутішим. Ні, насправді СТБ крутий канал. Ви заметили, що українське зараз різко стало бути все крутим.

Хто б міг подумати, що в 2023 році ми продюсера Валентина з «Файної України» будемо згадувати з гордістю. Я недавно, в мене кум військовий, я недавно приїжджав на передову виступати стендапом. Ціль була така, щоб підняти бойовий дух нашим хлопцям.

А я поїхав і тільки розстроївся, бо виявилось, що ніхто круче не жартує, ніж наші військові. Ми лягаємо спати в якійсь сільській старій хаті. Я засовую руку під подушку і знаходжу там два магазини від автомата.

Я переляканий і показую куму. Мій кум дивиться на ці два магазини, засовує руку під свою подушку і достає чисті труси. І каже, бляха-муха, Святий Миколай перепутав наші листи.

У мене все. Дякую. Мене звати Вова Євчук.

Дякую.