Медичні Історії 2

Продовження грандіозного сольного концерту Славіка Мартинюка! У цій частині комік занурює глядачів у найтемніші, але водночас найсмішніші куточки своєї медичної практики в психлікарні, розкриває шокуючу правду про студентські квести на акушерстві та ділиться болем усіх курців, які щодня проходять психологічні тести біля тютюнових кіосків.

📌 Про що третя частина концерту?

Славік починає блок із найстрашнішого спогаду про роботу в психіатрії — моментів, коли пацієнти починають битися. Він у фарбах описує, як поліцейські привезли агресивного двометрового чоловіка в наручниках. Пацієнт Саша здався абсолютно спокійним і переконливо просив зняти кайдани, аргументуючи це тим, що він «просто трохи випив і побігав за сусідом з ножем, але ж не вбив». Попри внутрішній протест Славіка, коп зняв наручники під «чесне слово» — і Саша миттєво відправив поліцейського в нокаут, почавши таскати його по підлозі.

Поки санітар із криком «His name is John Cena!» летів на перехоплення у стилі реслінгу, Славік, як справжній держслужбовець, насамперед думав про бюрократію: «Сука, треба терміново записати в журнал, що пацієнт буянить, бо потім прийде перевірка і запитає, чому кров на стінах є, а запису немає!». Натиснувши тривожну кнопку, комік закрився в каптьорці й під звуки запеклого бою пішов заварювати каву, бо занадто рознервувався. Усе закінчилося порваними халатами, фінгалами та щоденниковим записом санітара «Сьогодні знову дали в око», після чого пацієнт миролюбно заявив: «Та я просто трохи подурів, мене вже попустило».

🚑 Попелюшка з Убер-Швидкої та санітар-Джон Вік

Комік руйнує романтичний міф про благородну професію лікаря. Поки дівчата на побаченнях думають, що він рятує дітей, Славік згадує, як приймав безхатьків, яких швидка привозила просто для «смердячої компанії». Один із таких «клієнтів» приїхав повністю обмазаний усіма можливими фізіологічними виділеннями та без одного взуття. На питання, що його турбує, чоловік відповів: «Нічого, тільки капця не можу знайти, загубив».

Коли Славік відмовився приймати пацієнта, а лікарі швидкої заявили, що вони «не таксі возити туди-сюди», у гру вступив санітар. Одержимий ідеєю справедливості, він заблокував шлагбаум і взяв бригаду швидкої в заручники, кричачи: «Поки не заберете бомжа назад — не випущу!». Справа дійшла до дзвінка від начмеда, а Славік тим часом намагався перевдягнути безхатька в гуманітарний коричневий светр, на що той кривив носом, ніби вони в голлівудському фільмі на модній примірці. Фінал історії виявився кармічним: зранку Славік виявив, що бомж пішов додому взутим, а на посаді сидить сторож... без одного черевика.

👶 Акушерський футбол та Чужий у пологовому

Розмірковуючи про вибір спеціалізації, Славік зізнається, що вчив акушерство настільки погано, що до третього курсу вважав «спільні пологи» процесом, коли дві жінки народжують в одній палаті наперегони, щоб підганяти одна одну. Для чоловіків пологи — це взагалі аналог фільму «Чужий», тільки істота вискакує з іншого місця.

Комік згадує свій студентський вибір між кесаревим розтином та природними пологами. На кесаревому він перевдягався в стерильний одяг довше, ніж тривала сама операція. А от на природних пологах атмосфера нагадувала футбольний матч: за дверима крики, викладач засукав рукави й курить у кватирку, а акушерка оре породіллі: «Давай, Люда, тужся!». Славік жартує, що від такого перформансу ледь не народив сам, і співчуває жінці із залу, яка народжувала цілу добу, цікавлячись, чи народила вона зрештою «добу чи все-таки дитину».

🚬 Тютюновий реалізм та дід із Прилуками

Славік відверто розкриває свою шкідливу звичку — куріння. Його щиро лякає новий дизайн пачок сигарет із величезними страшними картинками. Замість того, щоб кинути, він отримує стрес і хоче курити ще більше. Комік описує абсурдні діалоги з продавчинями, які запитують: «Вам які сигарети давати — з раком гортані чи з хворобами судин?». Славік мріє про можливість міняти пачки на касі: «Ой, ні, імпотенцію заберіть геть, давайте краще старіння шкіри, на шкіру мені пох». Він також зазначає, що справедливо було б чіпляти такі ж фото на алкоголь, або взагалі монтувати в пляшку горілки дзеркало, щоб ти бачив, на яку суку перетворюєшся з кожним чарчиною.

Спроба перейти на електронні сигарети перетворилася на ще більше зло — Славік дійшов до того, що курив «електронку» прямо в душі під водою. Він прогнозує, що під час повстання машин вейпи будуть випендрюватися перед ШІ: «Ми вбивали людей, ще коли ти, сука, блендером був!».

Єдиний аргумент, який заважає Славіку кинути — це його залізобетонний дід. Дід народився, коли ще динозаври ходили (і курили разом із ним), і все життя палив «Прилуки Особливі Чорні» з концентрацією «10 000 смол і Смерть на пачці» — і дожив до ста років здоровим. Комік згадує, як мама вперше зловила його на курінні в юності. Попри каву, жуйку та помиті руки, мама влаштувала жорсткий допит із вимогою «дихнути в ніс». У паніці Славік не придумав нічого кращого, ніж просто віддзеркалювати її фрази («Ти куриш? — Я куриш!») та апелювати до досвіду діда. Дід, що стояв поруч, лише тихо просичав: «Славко, сука, не пали мене!».