Хто такий Кремінь? — Віталік Кремінь — Стендап спешл українською від черепаХА

Гуманітарний біль, віршовані «царі» та закипілий метал

Життєвий шлях автора в IT почався з... тупих запитань на уроках мови. Віталій ділиться травмами дитинства: чому «нема» пишеться разом, а «не буде» — окремо, і куди зникла логіка, коли Котляревський у 1700-х роках писав про «моторного» Енея, якщо моторів ще не існувало? Спроба скласти ЗНО з літератури взагалі перетворилася на комедію абсурду. Чого тільки варті віршовані розміри (ямб, хорей, дактиль, амфібрахій, анапест), які більше схожі на імена трьох царів, що прийшли з дарами до Ісуса, ніж на шкільну програму. Додайте до цього батька, який кричить «Відкривай, я вдома!» (хоча він на вулиці), та маму з її «закипілим» чайником — і ви зрозумієте, чому автор зрештою втік у світ програмування.

Гастрономічний Львів: від відкривання пляшок зубами до «фестивалю хліба і вина»

Переїзд до Львова став для автора культурним шоком. Особливе місце в серці коміка посіли львівські тематичні фестивалі. Віталій детально описує свій перший похід на свято сиру та вина, де він на власні очі побачив еволюцію жіночого сп'яніння: від граційного відкупорювання шампанського шаблею на початку вечора до відкривання пляшок зубами наприкінці. Окремий респект дістається християнам, які образилися на світські гуляння і створили свій щонедільний «фестиваль хліба і вина» в церкві, де вхідною платою є будь-яка паперова купюра на тацю. А от крафтовий пивний снобізм (іпа, стаути, портери) автора відверто лякає — у його рідному селі найкращою вуличною їжею завжди був хліб із водою та цукром.

Будні айтівця: LinkedIn-дікпіки, Dota 2 та велопекло в Данії

Робота на позиції $C++$ розробника приносить автору не лише гроші, а й специфічний біль. Чого вартує LinkedIn — єдина соцмережа, де автор відчуває себе зіркою, попри те, що через труднощі перекладу Google Translate звичайна бесіда з китаянкою ледь не закінчилася надсиланням інтимних фото. Віталій щиро розповідає, чому завжди радить старшим подругам купувати дітям найдорожчі ноутбуки нібито «для навчання» (бо геймери з «дерев’яними» ПК у Dota 2 псують йому статистику). А вишенькою на торті стає історія про відрядження до Данії — країни велосипедів, де після тривалої прогулянки до Русалоньки автору довелося дуже ніяково пояснювати колегам, чому у нього «все пече між ногами».

Дорожні хроніки: водії-екстрасенси та кабанячий сон у BlaBlaCar

Окремий вид мистецтва в житті Віталія — це подорожі. Спочатку він розносить водіїв таксі, які приймають замовлення в додатку, але все одно дзвонять особисто, щоб запитати: «Алло, таксі викликали?». Проте справжні пригоди чекають на автора в BlaBlaCar. Намагаючись уникнути розпитувань про політику, Віталій прикидається простим «комп'ютерщиком», всю дорогу спить, а потім отримує від водія Олега відгук мрії: «Пасажир супер, але хропить як кабан». Комік фантазує, яким був би річний звіт від львівських маршруток, якби його надсилали в стилі BlaBlaCar — написаний від руки, у квітні, з підрахунком кілометрів, проїханих стоячи на одній нозі.

Страх перед УКУ та блогерська «надивленість»

Коли в офісі Віталія закрили їдальню, колеги відправили його обідати в трапезну УКУ (Українського католицького університету). Це породило купу релігійних страхів: чи можна там платити карткою, чи треба писати прізвище на хрестик? Але найбільший сором — розплачуватися у святій трапезній карткою «Локаль» від мережі «Фест», де зберігається гріховна історія всіх п’яних вечірок у «Криївці» чи «Мазоху». На завершення Віталій висміює львівських фешн-блогерів з їхньою порадою «тренувати надивленість» і вітає глядачів із успішним проходженням його власного авторського курсу з «наслуханості».