Поймуть тіки селюки. Киянам не дивитись | СТЕНДАП

Різниця думок: від столичних кав'ярень та «кресло-кроваті» до сільських туалетів і картоплі над гарячою парою

Усі ми родом із дитинства, але декого це дитинство виховувало на кресло-кроватях, а декого — змушувало дихати над каструлею з картоплею так, що від гарячої пари назавжди змінювалося ставлення до життя. Цей монолог — фірмовий автопортрет людини, яка без зайвого пафосу прийняла своє походження, об'єднавши у спогадах страх перед монстрами у дворовому туалеті та культурний шок від київських кав'ярень третьої хвилі.

Кава за 150 гривень та інші шоки столичного життя

Переїзд до Києва для хлопця із села починається не з покорення нових вершин, а з глибокого ментального занепаду під час походу в кав'ярню. Коли дізнаєшся, що за звичайну чашку кави тут просять 150 гривень — суму, на яку в селі місяць живе ціла родина, — одразу виникає питання: хто тут насправді селюк? Особливо якщо у твоєму дитинстві кавою називали «чайник на газовій побуді», куплений у когось у коридорі, де ти снідаєш разом із чужими дітьми.

«Кресло-кровать» і надувний матрац як спадок

Окреме місце в серці коміка займає спадкоємність поколінь через меблі:

• Дитячі спогади назавжди заблоковані на кресло-кроваті — геніальному витворі радянської промисловості, де ніколи не вистачало місця для ніг.
• Знайомство з надувними матрацами, які купувалися для плавання в кар'єрі, але вперше в житті бачили воду виключно під час твого сну в Житомирі.

Сільські туалети-«сніжинки» та кулінарні поминки

Побут рідного села розкривається у всій своїй оригінальності:

• Дворовий туалет із пінопластовим унітазом завжди унікальний, як сніжинка, і обов'язково таїть у собі міфічного монстра під жопою (хоча за 17 років цей «терпіла» так і не наважився нападти).
• Натомість похорони в селі ніколи не асоціювалися зі смутком — для дітей це був головний гастрономічний фестиваль року, де можна було наїстися смаколиків та почути легендарну фразу: «Треба нам так збиратися частіше, просто наступного разу на одну людину менше сядемо».

Народна медицина та гаряча картопля

Фінальний удар по психіці завдавали методи лікування за допомогою киплячої картоплі. Дихання над каструлею, з якої хвилину тому їла корова, у супроводі суворих батьківських методів назавжди позбавило автора заперечень щодо власного здоров'я. Адже після такого будь-яке запитання: «Синочку, тобі вже легше?» зустрічалося виключно щирою, переляканою згодою.