Не хочу жалітись, АЛЕ | СТЕНДАП 2026

Труни, Ферреро Роше за покійниками, сільські туалети та домашні монстри

Яким має бути ідеальне дитинство в українському селі? Звісно ж, воно не обходиться без очікування смачної куті на похоронах, двометрових куч гною, собак-довгожителів, які їдять усе (від борщу до каструль), та страшних монстрів, що живуть під діркою у дворовому туалеті. У фінальному блоці свого виступу комік розгортає блискучу сатиру на сільський побут, столичних хіпстерів, собачок у комбінезонах та «капіталістичні» прагнення знайти роботу у великому місті.

Похорони як гастрономічний фестиваль та Ферреро Роше від покійників

Дитячі спогади про смаколики часто пов'язані з найнесподіванішими моментами. Якщо міські діти чекають на свята, то в селі головним постачальником цукерок були не родичі з Мадрида, а сумні приводи. Коли сусіди помирали, малий Микита знав: буде смачно, бо на поминки зносять найкраще. А от фраза мами про улюблені цукерки Ferrero Rocher, які колись приносили з роботи, незмінно порівнюється з реаліями цвинтаря.

Будівництво церков, плач горілки та київський копірайтинг

Доросле життя приносить свої виклики:

• Батько-будівельник, який збудував церкву, але отримав від батюшки оплату у вигляді обіцянки раю, після чого почав пити, залишається класичним прикладом життєвої невідворотності.
• Професія копірайтера виявляється настільки загадковою для родичів, що бабуся щиро радить акуратно ставити коми, аби в спамі нікого випадково не зачепити.
• А життя в Києві обмежується першими трьома днями комфорту, після чого починається класичне виживання та пошук грошей там, де їх апріорі немає.

Селюки проти киян, туалетні монстри та елітний собачий корм

Кульмінацією стає протистояння міських і сільських жителів. Якщо кияни вигулюють собак у комбінезонах і купують їм спеціальні смаколики без свинини, то сільський пес міг з'їсти каструлю борщу з минулого століття, вилизати її до блиску й радіти життю на цепу.

Окрему увагу приділено дитячим страхам перед сільським туалетом зі сніжинкою на дверях, де під жопою нібито живе монстр. Дорослішання ж вчить простої істини: навіть якщо монстр там і був, за 17 років терпіння він давно став твоїм найкращим (хоч і мовчазним) сусідом по нещастю.