Андрей Бережко - СТЕНДАП про смену пола, Илона Маска и комплименты | UaSA

Здорово, народ! Ну що, сьогодні я перед вами в образі манекена з Collins. Якщо хтось хоче поміряти сорочку — 250 гривень за годину, зараз якраз знижка іде.

Ви взагалі помічали, як високих людей бісять перехожі? Кожен перший вважає своїм обов’язком підійти й сказати: «Ого, ніфіга собі ти високий!». Дякую, народ, а то я сам не знав! У мене ж немає такого, що я вранці прокидаюся на ліжку, дивлюся вниз і такий: «Їбать, як високо! Як звідси спуститися? Чому ви мені раніше не сказали?!». Тепер ходжу і намагаюся вниз взагалі не дивитися.

Але при своєму зрості й вазі я бився два рази в житті. Перший раз — коли прийшов додому випивши, і батьку це не сподобалося. А другий раз — через кілька років, коли вже батько прийшов підвеселений, і це не сподобалося мені. Та ви взагалі подивіться на мої руки, вони ж як нунчаки. Битися моїми руками — це як розмахувати нунчаками: у будь-який момент можеш вирубити самого себе. Шкода, що перед бійкою не можна, як у Mortal Kombat, взяти паузу і протестувати кнопочки: «Чекайте, дайте пару хвилин розібратися, як ця херня працює і куди тут тиснути».

Недавно бачив пост в інстаграмі, де хлопець збирав гроші на операцію зі зміни статі, бо відчував, що він «не у своєму тілі». І я подумав: а чому це відчуття стосується тільки зміни статі? Я от не хочу змінювати стать, але від цього конкретного тіла я б уже давно відмовився. Дайте мені просто тіло нормального пацана! Бо поки я в душі помию все, що внизу, верх вже знову брудний. Та якби я захотів змінити стать, мені б хоч хтось гривню скинув? Уявляєте таку малишку, яка може відкрити устрицю чисто манікюром, без ножа? Мені б одразу запропонували стати обличчям усього фемінізму, бо від мене фраза «висмоктуєте проблеми з пальця» звучала б максимально органічно.

Нещодавно читав статтю про Ілона Маска. Я щиро захоплююся цією людиною, але він сам писав, що раніше був фактично бомжем, але вірив у те, що робить, збирав гроші й ось запустив ракету на Марс. Я думаю: чувак, це ж геніально! Слово «бомж» і «збирав гроші» зустрілися в одному реченні з Ілоном Маском! Уявляєте цього бомжа-транжиру? Це як бомж, який хотів вивинайти вакцину від раку, але дорогою захотів поїсти, купив собі лимонад із паштетом і все пропив. Просто чувак із ідеєю, але без сили волі. У мене недавно біля під'їзду на дитячому майданчику стояв бомж, і я його навіть не прогнав. Подумав: а раптом це майбутній Ілон Маск? Я навіть коли побачив, як він ссяв на ракету, я й це виправдав: «Ну, можливо, він так заправляє паливо, я ж не шарю в технологіях, зараз заправиться і полетить».

І знаєте, що я зрозумів? Свого бідного минулого не соромляться тільки чоловіки. Ви ніколи не зустрінете дуже багату жінку, яка б скаже: «Та я раніше бомжихою була, тупо смоктала за три копійки, але завжди вірила в те, що роблю, і ось скоро лечу на Марс!».

А ще помічали, що нічого так не мотивує до спілкування з родиною, як вимкнення світла вдома? Зникла електрика — і чим ми тільки не займалися! У карти грали, у шашки, спілкувалися... ну тупо як долбойоби якісь. Мені здається, той, хто вигадав шашки, якраз і розраховував на випадок, коли згасне світло. А шахи — це вже пройшов рівень, їх проїбали. І головне, коли світло з'являється, ви навіть партію не дограєте, просто заморожуєте її ще років на п'ять.

І зізнайтеся, ви ж хоч раз у житті намагалися вгадати пароль від сусідського вайфаю? Сдиш і підбираєш: вісім одиниць — не підходить, вісім двійок — не працює, вісім трійок — знову нічого. І ти такий: «Ну не можуть же у сусідній квартирі жити такі долбойоби?». А потім до тебе доходить: долбойоби живуть у моїй квартирі — це ж я сиджу і силюся вгадати їхній вайфай!

Нещодавно я переїхав на нову квартиру, і як завжди, інтернет неможливо провести в той самий день. Це ті жахливі два дні, коли ти чекаєш на кабель і змушений спілкуватися з техпідтримкою. Мене так бісять співробітники інтернет-провайдерів! Вони завжди поводяться так, ніби ти їм щось винен. Ти їм телефонуєш, а вони самостверджуються за твій рахунок. Мені майстер каже: «Перезавантажте роутер». Я кажу: «Зробив». Він: «Дістаньте білий кабель із білого гнізда, зачекайте п'ять секунд і встроміть назад. Запрацювало?». Кажу: «Ні». І я чую, як він там важко зітхає. Він зараз реально попросить мене залізти на дах! Ну це якби ви дзвонили в поліцію і казали: «У мій дім лізуть грабіжники!», а оператор такий: «А ви пробували кричати "Залишіть мене в спокої"? Ні? Ну то спробуйте заховатися під ковдру».

А нещодавно я їздив до мами на ювілей. Помічали, що тости на святах у певний момент перетворюються на змагання? Завжди є люди, які хочуть «виграти» цей день народження. Вони зачитують вірші, співають пісні... і ти одразу розумієш: цей чувак точно подарував порожній конверт. Мій хресний, коли вітав маму, взагалі випустив голубей! Вони так розлетілися, що я просто думав: аби це тільки не знімали на камеру. Сам я тости говорити взагалі не вмію, у мене все ділиться на «до того, як я сказав» і «після того, як я ганебно опозорився». А сусід взагалі подарував моїй мамі зірку з неба, яку назвав її ім’ям. Тепер десь у космосі є зірка «Светулік». Таке відчуття, ніби мама відпочиває десь у Туреччині. У Ілона Маска немає своєї зірки, хоча для космосу він зробив побільше, ніж моя мама! Тепер у Нікополі, звідки вона родом, пара в парку дивиться на нічне небо, підходить мама і каже: «Ви шо, ахуєли? Це мій подарунок, закрийте очі! Сдивляться вони тут на Svetulik!».

Перед цим я купував мамі квіти й помітив, яка реформа відбулася в квіткових палатах. Тепер там немає продавців — там флористи. Немає букетів — є «квіткова композиція в капелюшній коробці». Скільки пафосу для звичайних півоній! Букет півоній коштує тисячу гривень. За що? Вони що, їстівні? Я розумію, якби ця троянда хоча б у «Холостяку» знімалася, а півонія росте в городі серед бур'яну! Куди ділися ті класичні тітки з ринку? Пам’ятаєте їх? Ти підходиш, у тебе є тридцять гривень, а вона хоче видати дочку заміж і одночасно продати тобі лілії. Вона створює букет-обман зору: всередині квітів немає взагалі, суцільна трава, директор Цирку дю Солей плакав би від цих фокусів.

А потім я подарував дівчині квіти, на вулиці йшов дощ, і вона каже: «Ходімо швидше, бо квіти намокнуть!». Квіти намокнуть! Може, краще інвестувати гроші в її освіту, а не в квіти? Вона, мабуть, узимку й сніг накриває ковдрою, щоб він не замерз.

Дівчата взагалі не вміють сприймати компліменти. Я нещодавно кажи своїй: «Ти так красиво підстриглася, вилита Наталі Портман!». А вона мені: «Та іди ти нахуй!». Дуже приємно, дякую. Але я й сам не вмію їх робити. Коли я кажи дівчині комплімент, мені обов'язково треба його довести з позиції сили: «Чуєш, ти красива, ти мене чуєш?! Чи тобі в'їбати, щоб дійшло?!». Чоловікам взагалі не обов'язково вміти говорити компліменти ротом, у нас для цього є окремий орган. Найкращий безслівний комплімент — це стояк. Головне, щоб це було не на дні народження мами, бо там краще все ж вивчити віршик. Дівчата так бояться, коли в парку до них підбігає чувак і розкриває пальто. А людина, може, просто небагатослівна, говорити не вміє, але в душі добра!

Та й суспільство взагалі по-різному ставиться до чоловічої та жіночої фізіології. Якщо в дівчини в маршрутці встали соски — це красиво й естетично. Якщо в чоловіка в маршрутці встав член — все, викликайте поліцію! Що він собі там за вісім гривень нафантазував, він же ще й за кермом їде!

Дякую вам велике, що послухали! Гарного вечора!