Про родичів у Росії та повернення в Київ І Підпільний стендап

Комік повертається до столиці й одразу потрапляє у вир абсурдних запитань від друзів-киян, які досі перебувають в евакуації. Чи безпечно тут? Чи варто їхати назад? Його відповідь максимально чесна, егоїстична й життєва: "Ні, не їдьте, нам і без вас тут зашибісь!" З цього моменту починається щира, іронічна та місцями абсолютно божевільна історія про перші дні повномасштабного вторгнення, волонтерські будні та спроби зберегти здоровий глузд.

Волонтерство без цензури та бронежилет 10-го рівня

Бути волонтером в Україні — це окремий вид мистецтва. Особливо коли з Тернополя приходить терміновий запит на бронежилет максимального... "десятого плюс" рівня захисту. Що робити, коли в природі існує лише шостий? Вихід є завжди, навіть якщо для цього доведеться замотати бійця ТрО у десять теплих ковдр.

«Тривожна валізка» з магнітиком

Ранок 24 лютого застав коміка в гостях у батьків у Вінниці. Абсолютна невіра в те, що велика війна взагалі можлива, призвела до того, що в його рюкзаку замість грошей, документів чи теплих речей виявився лише... сувенірний магнітик із Голландії для батьків. Справжній оберіг на випадок глобальної кризи.

Батьківський дзен та «лікарняний» від війни

Як реагують українські батьки на початок бойових дій? Батько головного героя показав майстер-клас із незворушності. Почувши новину про війну, він просто пішов досипати, а вранці бідкався, що на вулиці дощ і доведеться брати лікарняний замість походу на роботу. Але коли шибки у квартирі затанцювали «ча-ча-ча» від прильотів по сусідній Калинівці, пріоритети батька миттєво змінилися.

Велике переселення у «безпечне» село

Найпопулярніше і водночас найбезглуздіше рішення перших днів — втекти з міста в село. Туди, де немає зв'язку, газу, тепла та елементарних умов, зате є шторки на вікнах, які, на думку батька, мають працювати як миттєвий медичний бинт під час вибуху. Цей експеримент із виживання тривав рівно 24 хвилини, після чого родина поспіхом рушила назад у Вінницю через тисячі блокпостів.

Драматична історія про півтора кілограма яблук

Окреме місце в серці займає бабуся з села, яка віддала останні півтора кілограма яблук, щоб онук пригостив військових на блокпостах. Проте реальність виявилася куди прозаїчнішою: на блокпостах уже утворилися цілі барикади зі «Снікерсів» та іншої гуманітарки, а суворі бійці ЗСУ щиро не розуміли, навіщо їм ще й ці яблука. Довелося рятувати фрукти самотужки.

Спецоперація «Ключі від Києва»

Як забрати свої речі з Києва на початку березня 2022 року, коли мер Кличко особисто обіцяв «задушити ногою» кожного, хто повернеться завчасно? Спроба зробити дублікат ключів та відправити їх кур'єром Нової пошти перетворилася на нескінченний квест. Здається, той кур'єр досі ходить Подолом, підбираючи ключі до під'їздів. А фінальне протистояння з батьками, які не хотіли відпускати сина до столиці, варте екранізації в голлівудському стилі з метанням тарілок та сальто на кухонний стіл.

Ісландська солідарність проти пітерського Вайбера

Контрасти першого дня війни вражають. Поки колега-комік із далекої та холодної Ісландії розривав месенджер у Фейсбуці з пропозиціями житла, грошей та евакуації, рідна тітка з Санкт-Петербурга через п'ять днів надіслала унікальну пораду в стилі: "Васенька, на балконі сьогодні опасненько, не виходь". А історія про двоюрідного брата, який намагався вийти на «сторону добра», але загруз у пропаганді про «бандеромобілі», яскраво демонструє, чому телефонні розмови з родичами з РФ тривають не довше ніж п'ять хвилин.