Мій переїзд із села у гуртожиток | СТЕНДАП 2023 | Влад Данкевич

Продовження виступу тримає той самий фірмовий темп і абсурдний гумор: тут і дитячі травми з кроликом, і романтика життя у львівському гуртожитку поруч із похоронним бюро, і порівняння львів'янок із киянками, і фірмові розгони про секс-шопи та пошуки «карти пенісів світу».

Ось вичитаний і відредагований текст цієї частини виступу:

Добрий вечір вам! Добрий вечір! Мені приємно, що вас так багато, бо я останній раз виступав на дві людини. Було трошки важко: сиділо десь двоє студентів приблизно там, де ви зараз сидите, і я вирішив почати цей виступ з того, що в мене роздвоєння особистості — наразі подвійне. Та вони теж не дуже цей прикол поняли, як і ви, і з'їбалися нахуй, прямо не чекали.

Навіть коли у мене є якийсь успіх, родичі ставляться до цього скептично. Я одного разу виступав на 500 людей і вирішив похвалитися мамі, що виступав перед такою аудиторією. І вона одразу каже: «Скільки ти заробив?». Типова жінка мого тата, розумієте? Її цікавлять тільки гроші. Я кажу: «Ну, тисяча гривень...». Вона каже: «Квитки по дві гривні, блядь, Влад! Чим ти, нахуй, займаєшся? Знайди собі нормальну роботу!». Я кажу: «Це був розігрів, я грів більш популярного стендап-коміка». Вона каже: «Який розігрів? От, літо, тебе найобують, тебе нагріли, йобані жиди!».

Я дуже здивований: у мене в роду антисемітизм — від бабусі до матусі. У мене небагата родина, вони пишаються тим, що вони небагаті, і прямо хваляться своєю бідністю! Це тато розказує, як він бідно жив, дід розказує, як він бідно жив. Тато постійно каже: «Я до школи ходив 20 кілометрів!». Дід каже: «Я — 30!». Тато каже: «У мене було погане взуття!». Дід каже: «У тебе було взуття?!». Розказують мені тут... Мені здається, що якби у моїй сім'ї народився Ньютон, він би не відкрив гравітацію, тому що на нього б не падали яблуки — він би їх просто збирав, так було б простіше.

Тепер ще дуже популярні бізнес-тренінги, бізнес-коучі, де тобі кажуть: «Ти маєш навчитися продавати себе!». Якщо я підійду до діда і скажу: «Діду, ти маєш навчитися продавати себе», він охуїє! Він подумає, що повернувся кріпацький лад, і буде дуже шокований.

У мене взагалі дуже цікаве містечко. Воно недавно потрапило у новини в «Західнет», і не через те, що там відкрили якийсь меморіал чи фестиваль провели, а тому, що стоматолог показав геніталії пацієнта — шокував людину ще до больового шоку! Він показав усе, що мав, і заплатив штраф... 119 гривень. Мені здається, що це кешбек за здоров'я кісткового мозку від Monobank.

Всі дуже дивуються, що я почав займатися комедією. Я був дуже стрьомною дитиною і трошки пізніше почав статево розвиватися, ніж мої однокласники. Ти дивишся на них у восьмому класі — уже в людей бороди! Ти думаєш: «Що за хуйня? Чечня прийшла до школи?», нічого не розумієш. Я до десятого класу виглядав ніби в мене був рак: ні волоска, я був ідеально гладенький, можна було в бобслей грати!

І в мене була однокласниця, яка була повна протилежність. Я у дев'ятому класі приходжу після пари, а вона каже: «Влад, схоже, у мене буде дитина». А я в дев'ятому класі, я не знав, що діти звідки беруться один за одним! Я такий: «Молодіжка, лазні, валій, полетіли, не сезон, не носить!». Вона каже: «Влад, воно так не працює». А я не знаю, як воно працює! Я боявся до батьків підійти і запитати, що таке секс — зараз почнеться довга лекція, краще б за гаражами били. Я хотів якось минути цей досвід, хотів інакше.

І... у мене ще сім'я тримала домашніх тварин. Перша домашня тварина, з якою я познайомився, був кролик. Я не пам'ятаю, як його звати, занадто мало він прожив... завдяки мені. Я пам'ятаю, що мама принесла його на подушці. А я не мав багато розваг — я дивився «Полювання і риболовлю», батьки готували мене до життя в горах, я тренувався. І от я дивлюся — кролик трясеться. Я подумав, можливо, кролик замерз, і вирішив зігріти кролика подушкою! Я взяв подушку, грію кролика, чую — кролик замерз ще сильніше, я його ще сильніше грію... Дивлюся — кролик заснув? Я гладжу кролика, а кролик дуже холодний... знаєте, лід! Я думаю, може, якась рептилія з кроликом, я не знаю. Може, він трясеться через те, що бачив полювання і рибалку, як вбивають його родичів? Я просто вирішив, що він замерз. Дивлюся — заходить мама і каже: «Що з кроликом?». «Він спить». Мама каже: «Вже навічно». Це була дитяча травма, я не знав, як це пережите, пішов на перше причастя до священника, кажу: «Я вбив кролика». Він каже: «Молодець, господар!». Я думаю: «Блядь, ти серйозно?!». Кажу: «А як мені спокутувати цю провину?». Він каже: «Два рази „Отче наш“ і бульйон».

Потім я переїхав. Львів — це прямо унікальне місто, мені Львів дуже подобається. Найбільше у Львові мені подобаються самокати! Я перший раз приїхав зі своєю дівчиною на самокаті, посадив її наперед себе, ми проїхалися по бруківці — мені здається, в нас тоді був перший раз, знаєте, нас так натрясло! Bolt, правду кажучи, виправдовує свою назву повністю. Я б хотів, щоб в Україні з'явився ще один сервіс — «до-Болта». Уявіть: ти займаєшся сексом із повією, він починає пікати, і ти такий: «Що сталося? Гроші закінчилися? Може, треба її вивезти на вулицю, сфоткати, що з нею все добре?».

Щоб ви розуміли, моя подружка жила в похоронному агентстві, воно називалося «Чистилище». Вона жила на другому поверсі — по суті, з дитинства жила в раю, розумієте? Приходиш до неї: там свічки, квіти, дуже романтична атмосфера. Не знаю, так її важко було здивувати в дитинстві, ніяк не підкатити просто! І в неї був дуже добрий тато: кожен раз, коли я до неї приходив і ми йшли разом до школи, її тато нас зі школи забирав на катафалку.

Він побачив, що я перший раз у житті копаю картоплю, і каже: «Маю для тебе роботу». Мені 14, я не хочу закопувати роботу! Я пішов на співбесіду, де треба було шукати роботу, і мене запитали: «Ким ви себе бачите через п'ять років?». А я ж живу в гуртожитку, я не знаю, чи я буду себе бачити через п'ять років! Кажуть: «А може, у вас якась сильна сторона є?». А я ж не мій дідусь, у мене ще не було інсульту — от по ньому видно, яка сторона сильніша, а яка слабша, моментально орієнтуєшся!

І дівчині дуже не подобалося, що я поправився. Вона така: «Влад, мені подобається, коли видно вени». Я кажу: «Знаєш, що таке варикоз? Я дивлюся на ногу діда — там Google Maps, можна дорогу додому шукати, там річки, вулиці, все є!». Я її навіть запитав: «А чому ти зі мною зустрічаєшся?». Вона каже: «Бо ти перспективний». Я думаю: «Заєбісь, зі мною навіть дібудуться у кредит! Колись із нього щось буде!». Ти що думаєш, мій хуй вам приїжджає на поперки, а ви — ця машина? Ні!

Їй не сподобалося, і ми розсталися. Знаєте, я прям шкодую, вона була прикольна — у неї було дуже багато секс-іграшок! Я прямо сідав на ліжко, вона вібрувала, я такий: «Вау!». Мені дуже подобалося, що під час блекаутів я міг заряджати телефон від гумового члена такого віку — він був чорний, великий, я назвав його «Незламний»! У ньому було 3000 мАг, там можна було шурум-бурум зарядити!

Я вирішив теж розвиватися, пішов у секс-шоп. Дуже сильно переживав, кажу: «Доброго дня, дайте мені мастило!». Вона каже: «Ти що, студент, їбеш багет?». Я кажу: «Блядь... мастило!». Вона мені починає пропонувати: «Полуниця, банан, ківі, канабіс...». Я думаю: «Нє, в мене ще нормальна шишка, давай полуницю! Відчую смак заробітчанина, згадаю тата в Польщі!». Я спробував, чую — все прикольно, але пече! Вона казала, що це розпалить вогонь у наших стосунках... я не думав, що настільки! Ну, має смакувати як полуниця, я не знав, що робити — цей тюбик коштує 300 гривень, я в кредитах, я відкрив новий рецепт вівсяної каші! Я давав цю штуку скрізь, де тільки можна... Життя в гуртожитку — воно таке.

Я недавно дзвонив до мами, питаю: «Що робиш?». Вона каже: «Палю траву». Я кажу: «Я теж... я теж палю траву». Я прийшов у гуртожиток, дивлюся — хлопці пляшки палять, думав, може, горобців будуть годувати, я не знаю... Гуртожиток — ну, я чотири роки вже в гуртожитку, це як чотири роки на каторзі, це ужасно! Двоярусні ліжка, вічно воняють ноги...

Взагалі, виступав багато де в Україні, виступав у Києві і зрозумів, що кияни зовсім відрізняються від галичан. У мене так сталося, що був секс із киянкою після виступу, і я під час сексу сказав слово «Боже», а вона каже: «Зачем? Что дальше? Мама Тереза, Діва Марія, що далі буде?».

А на Галичині зовсім інакше! Ти кажеш «Боже», а вона каже: «Боже... Боже... Боже... так, невелика служба — 215 грн, 215 грн...». Вона теж знає, що в кінці їх покроплять, ну все, все зрозуміло! А там зовсім не так: чим більше ти стараєшся, тим більше вона переходить на російську! Ти ніби російську язик на хую вертиш... Воно так цікаво виглядає! Вона в один момент каже: «И что? И что? Дальше? Дальше?». Думаю, я Монатіка їду? «Ти все промокла, що далі буде?». Я не знаю... Зачем таке?

Слава Богу, є порно! А в мене порно з'явилося пізніше, знаєте. У мене перша була весільна касета батьків... я... Знаєте, дивитися, як воно виглядає, любов? Я дивлюся — люди пів години цілуються: «Гірко! Мені гірко, я вже не можу, ви що, знімаєте один одному камінь з зубів?! Як це пояснити, я не знаю!».

Навіть перший фізичний контакт був не такий, як я очікував — день народження військкомату, розумієте? Ти приходиш, ти такий: «Це перша людина, яка мене за нього візьме!», а щось там стукає, трясе... Ти що, обираєш «Кіндер»? Там немає іграшки, там все пусто!

А в перший раз я побачив порно — я в шоці був, усі такі великі! Я для себе пізніше відкрив азіатське порно і поняв, що я король... але не в тому регіоні! Я дуже сильно комплексував, загуглив: «Середньостатистичний пеніс українця». Мені вибило статтю від «Української правди»: «Карта пенісів світу». Я думаю: «Хто це, блядь, складав? Це якась вчителька з географії прийшла до школи, зарплата 7 тисяч — „Карта пенісів світу!“? Я відкриваю візу!». Потім дивишся в Instagram — Туреччина, Німеччина, ООН не збирає статистику, а вони зібрали!

Ще мало якогось українського порно... Немає такого, щоб Степан Гіга шукав «Золото Карпат», я б подивився у Кінопалаці, скрип — прикольно було б!