Паша Пінчук - СТЕНДАП про таксі, англійську, с*кс | UaSA

Що за переїзд до Києва? Я думав, що це буде якесь доросле, усвідомлене рішення, а виявилося — квест на виживання. Серйозно, я нещодавно тут, але вже ледь орієнтуюсь у місті, а найбільше мене дратують таксисти. Ну от чому вони ніколи не користуються навігатором у власному додатку? Сидить, дивиться на тебе і каже: «Слухай, чувак, я там рідко буваю, давай до Оболоні доїдемо, там покажеш». Та я й сам не покажу, де та Оболонь! Чому таксисти перекладають частину своєї роботи на клієнта? Уявіть собі таке в іншій сфері. Приходжу я до перукаря, сідаю у крісло, а він каже: «Слухай, я рідко так стрижу, давай почнемо, а там покажеш — на потилиці прямо, потім ліворуч, а далі сам допрацьовуй ножичками».

А ще ж є ті, хто всю дорогу ниє. Бу-бу-бу-бу. А я ж не можу сказати, що не хочу розмовляти, бо я ввічлива людина, мабуть, навіть більше схожий на ганчірку. Пропоную запровадити правило: як у них з простоєм. Якщо більше трьох хвилин у нього не закривається рот, клієнт отримує право натиснути кнопку, і водію приходить сповіщення, що безкоштовне прослуховування закінчено, далі нараховується плата як психотерапевту. Тоді б я ще й професійно підходив до процесу: питав би його під час різкого маневру, які гештальти з матір'ю він зараз намагається закрити.

Життя наодинці — це взагалі окремий біль. Усе на мені, готую собі сам, а потім їм те, що виходить. Нещодавно почув китайське прислів'я: «Ти — це те, що ти їси», і згідно з ним я складаюся переважно з кетчупу та напівфабрикатів. З новими знайомствами теж не поспішаю. Кожне знайомство в моєму районі може обернутися співучасництвом. Я настільки асоціальна людина, що коли чую біля під'їзду кроки сусіда, встигаю затиснути кнопку зачинення дверей у ліфті. І це не тому, що я якийсь мудак, просто не люблю, коли хтось дивиться, як я дихаю.

Весь свій вільний час я витрачаю на відеоігри. Не розумію людей, які кажуть, що це шкідливо. Навпаки! От хто грав у GTA? Звідки ми ще дізнаємося про базову фінансову грамотність для дитини? Наприклад, що після сексу можна ще й пограбувати особу протилежної статі. Я так і казав батькам: «Тато, звідки у нас гроші? А от вам гра, там відповіді на всі запитання».

Але найбільше зараз бігають очі від спроб саморозвитку. Усі навколо щось вчать, усі розмовляють англійською — навіть ворони каркають з акцентом. Почав шукати курси, і тепер інстаграм просто завалений рекламою. Найбільше забавляють «антишколи». Це взагалі що? Приходиш туди, кажеш, що хочеш вивчати мову, а вони тобі: «Забий, сьогодні розноситимеш закладки»? Якщо ви хочете бути не такими як усі, робіть щось справді екстравагантне. Я от мрію про школу англійської, де приводишся на урок, а тобі кажуть: «Ми вивчаємо мову через кіно для дорослих, роздягайся і вчи свою фразу на сьогодні».

Хоча мої особисті рекорди в інших сферах вражають набагато більше. У мене не було сексу вже п'ять років. Так, можете поаплодувати, дякую за підтримку. Люди чомусь дивуються: «Як так? Це ж не ковід, який може статися несподівано». Не буває такого, що ти приходиш додому, а у тебе щось болить і ти думаєш: «Мабуть, у метро підхопив безшлюбність». Це величезна пауза. Якби в IT була спеціальність «утримання від стосунків», я б уже давно носив статус синьйора. Для хлопця п'ять років — це ганьба, всі думають, що ти просто занадто сильно розйобуєш у Доту. А я й доту не розйобую! Це вже не вино, яке з роками стає кращим. Не відішлеш же дівчині пікантне фото з підписом: «Заціни, п'ять років витримки, прихопи пармезан».

Науковці кажуть, щоб стати експертом у будь-якій справі, треба витратити 10 тисяч годин. За ці п'ять років я настріляв понад 43 тисячі годин — я чотириразовий експерт із відсутності інтимного життя. Якщо комусь набридли стосунки, можу провести майстер-клас, як ефективно відбити до себе інтерес — наприклад, приїхати на побачення на самокаті. Цифра страшна, але вихід завжди є: можна просто увімкнути аніме про Наруто і дивитися всі сезони поспіль, якраз часу вистачить.

Тим часом світ не стоїть на місці, і техніки теж еволюціонують. Я от слухав про якісь нові підходи до кунілінгусу, мовляв, треба вимальовувати літери алфавіту. Але ж стільки часу минуло! Може, люди вже цілі речення пишуть чи спілкуються короткими повідомленнями прямо в процесі? Робота, начальник, звітність... усе змішалося.

І при цьому всьому умудрився ж закохатися в дівчину з власного під'їзду. Вона дуже гарна, з крутими залицяльниками на дорогих тачках, із тих, хто звичайних хлопців навіть не помічає. І це нормально, я розумію. Але іноді бувають комічні моменти: спускаємося в ліфті вдвох, вона повертається спиною і видихає: «Хоч трохи побуду одна». Ну ок, думаю, тоді я просто мовчки їхатиму далі й думатиму про своє. Усім дякую, ви чудова публіка.