Батько робив вигляд, що знає англійську — Андрій Сенч

Щоденник із Юлею, дідівська німецька та таємниця безнасіннєвого кавуна: новий стендап Андрія про школу

Пам’ятаєте часи, коли перед початком навчального року вибір щоденника був головним екзистенційним питанням життя? Новий монолог Андрія на YouTube-каналі «Черепаха» — це ностальгічна подорож у шкільні роки, де оцінки «запам’ятовували на слово», уроки англійської здавали за допомогою зубної пасти, а хімію вивчали за принципом «просто повторити».

Приготуйтеся до порції фірмового українського стендапу про шкільні лайфхаки, батьківські збори та головні життєві питання, на які нам так і не відповіли на уроках природознавства.

Шкільна реформа від бідності: «Будеш запам’ятовувати»

Андрій ділиться підслуханою на вулиці сценою: мама тягне за руку доньку, яка плаче, бо їй не купили щоденник на новий навчальний рік — мовляв, немає грошей, пиши в зошиті. На запитання малої: «А де мені оцінки ставитимуть?», мама геніально відповіла: «Ніде. Будеш запам’ятовувати!».

Упущена вигода:

«Чому в моєму дитинстві не було таких правил? "Будеш запам'ятовувати"! Якби мені тоді дали такі повноваження, я б ще взимку собі ровер у тата виманив за вигадані дванадцятки!»

У самого коміка щоденник, звісно, був. І виконував він виключно одну функцію — демонстрував усім політичні уподобання батька, адже на обкладинці красувався портрет Юлії Тимошенко.

Андрій зазначає, що щоденник із Віктором Януковичем зустріти було неможливо. Мабуть, тому, що його електорат до школи взагалі не ходив, або через те, що обкладинка там була занадто твердою — не кожен школяр міг підняти.

Домашнє завдання: «Повторити» та англійська від щирого серця

Найкраща графа в щоденнику для тих, хто не любив учитися — це домашнє завдання із позначкою «Повторити».

• Це легальний спосіб нічого не робити цілий вечір. Андрій зізнається, що так успішно «повторював» хімію весь десятий клас, поки в одинадцятому просто не заявив, що вже все вивчив і повторювати більше не має сенсу.
• Коли уроки перевіряв тато, який у школі вчив німецьку, процес перетворювався на театр абсурду. Андрій просто читав англійський текст набором випадкових слів: «Doors, Windows, Aquafresh...». Батько з поважним виглядом кивав: «О, Aquafresh — це правильно!». Твір про те, як минуло літо, був успішно зданий.

Обкладинки для зошитів проти калькуляторів

Комік розділив залу на дві чіткі категорії за їхнім ставленням до шкільної канцелярії:

1. Перфекціоністи: ті, хто одягав зошити в прозорі обкладинки, писав тему уроку зеленими й червоними ручками та завжди мав при собі акуратні подвійні листочки для самостійних робіт.
2. Прагматики (аудиторія Андрія): люди, які носили в школу максимум три ручки. А коли вчитель просив дістати «подвійний листочок», вони виривали одинарний — бо кого обманювати, більше одного боку вони все одно не спишуть. Усі математичні проблеми (навіть просте $9 \times 3$) вирішувалися виключно за допомогою калькулятора в міру їхнього виникнення.

Запитання до системи освіти: кавуни, рушники та валентність

Попри одинадцять років за партою, школа так і не дала відповідей на базові питання побуту:

Парадокси всесвіту:

• Як розмножується кавун без насіння?
• Чому рушник брудниться, якщо ти витираєшся ним абсолютно чистим після душу?
• Навіщо рушнику сохнути, якщо його пряма робота — вбирати вологу? Він що, сам себе витерти не може?

Натомість нас усіх навчили, що таке валентність. Андрій навіть процитував визначення з підручника хімії: «це здатність атомів одного елемента сполучатися з певною кількістю атомів інших елементів». І хоча в реальному житті це знання ще нікому не допомогло купити хліба, принаймні тепер ніхто в залі не зможе назвати коміка неуком.